Дихальна система

Вдих і видих — це легенева вентиляція — це дихання
Дихальна система допомагає диханню, також називається легеневою вентиляцією. При легеневій вентиляції повітря вдихається через носову та ротову порожнини (ніс і рот). Через глотку, гортань і трахею він проникає в легені. Потім повітря видихається, повертаючись назад тим же шляхом. Зміни об’єму та тиску повітря в легенях викликають легеневу вентиляцію. Під час нормального вдиху діафрагма та зовнішні міжреберні м’язи скорочуються, а грудна клітка піднімається. Зі збільшенням об’єму легенів тиск повітря падає і повітря проникає всередину. Під час нормального видиху м’язи розслабляються. Легені зменшуються, тиск повітря підвищується, і повітря виходить назовні.

При зовнішньому диханні відбувається газообмін між легенями та кровотоком
У легенях кисень обмінюється на відходи вуглекислого газу за допомогою процесу, який називається зовнішнім диханням. Цей дихальний процес відбувається через сотні мільйонів мікроскопічних мішків, які називаються альвеолами. Кисень із вдихуваного повітря дифундує з альвеол в легеневі капіляри, що їх оточують. Він зв’язується з молекулами гемоглобіну в еритроцитах і перекачується через кров. Тим часом вуглекислий газ з деоксигенованої крові дифундує з капілярів в альвеоли та виводиться назовні при видиху.

Внутрішнє дихання забезпечує обмін газів між кровотоком і тканинами організму
Кров доставляє кисень до клітин і видаляє відпрацьований вуглекислий газ за допомогою внутрішнього дихання, ще однієї ключової функції дихальної системи. У цьому дихальному процесі еритроцити переносять поглинений з легенів кисень по всьому тілу через судинну систему. Коли насичена киснем кров досягає вузьких капілярів, еритроцити вивільняють кисень. Він дифундує через стінки капілярів у тканини організму. Тим часом вуглекислий газ дифундує з тканин у еритроцити та плазму. Деоксигенована кров переносить вуглекислий газ назад у легені для вивільнення.

Повітря, коливаючи голосові зв’язки, створює звук
Фонація — це створення звуку структурами верхніх дихальних шляхів дихальної системи. Під час видиху повітря проходить із легенів через гортань, або «голосову коробку». Коли ми говоримо, м’язи гортані рухають черпаловидні хрящі. Крихітні хрящі зсувають голосові зв’язки або голосові складки. Коли шнури зсуваються, повітря, що проходить між ними, змушує їх вібрувати, створюючи звук. Більша напруга в голосових зв’язках створює більш швидкі вібрації та більш високі звуки. Менша напруга спричиняє повільнішу вібрацію та нижчу висоту звуку.

Нюх, або нюх, є хімічним відчуттям
Процес нюху починається з нюхових волокон, які вистилають носові порожнини всередині носа. Коли повітря потрапляє в порожнини, деякі хімічні речовини в повітрі зв’язуються з рецепторами нервової системи на віях і активують їх. Цей стимул надсилає сигнал у мозок: нейрони приймають сигнал із носових порожнин через отвори в решітчастій кістці, а потім до нюхових цибулин. Потім сигнал проходить від нюхових цибулин уздовж черепного нерва 1 до нюхової області кори головного мозку.

Вентиляція легень
Легенева вентиляція - це процес переміщення повітря в легені та з них для полегшення газообміну. Дихальна система використовує як систему негативного тиску, так і скорочення м’язів для досягнення легеневої вентиляції. Система негативного тиску дихальної системи передбачає встановлення градієнта негативного тиску між альвеолами та зовнішньою атмосферою. Плевральна мембрана ущільнює легені та підтримує тиск у легенях трохи нижчий за атмосферний, коли легені перебувають у спокої. Це призводить до того, що повітря слідує градієнту тиску та пасивно заповнює легені в стані спокою. Коли легені наповнюються повітрям, тиск у легенях зростає, поки не зрівняється з атмосферним. У цей момент можна вдихнути більше повітря завдяки скороченню діафрагми та зовнішніх міжреберних м’язів, збільшуючи об’єм грудної клітки та знову знижуючи тиск у легенях нижче атмосферного.

Зовнішнє дихання
Зовнішнє дихання - це обмін газів між повітрям, що заповнює альвеоли, і кров'ю в капілярах, що оточують стінки альвеол. Повітря, що потрапляє в легені з атмосфери, має вищий парціальний тиск кисню і нижчий парціальний тиск вуглекислого газу, ніж кров у капілярах. Різниця в парціальних тисках змушує гази пасивно дифундувати вздовж градієнтів тиску від високого до низького тиску через простий плоский епітелій, який вистилає альвеоли. Кінцевим результатом зовнішнього дихання є переміщення кисню з повітря в кров і переміщення вуглекислого газу з крові в повітря. Потім кисень може транспортуватися до тканин тіла, тоді як вуглекислий газ виділяється в атмосферу під час видиху.

Внутрішнє дихання
Внутрішнє дихання - це обмін газів між кров'ю в капілярах і тканинами організму. Капілярна кров має вищий парціальний тиск кисню і нижчий парціальний тиск вуглекислого газу, ніж тканини, через які вона проходить. Різниця парціальних тисків призводить до дифузії газів уздовж їх градієнтів тиску від високого до низького тиску через ендотелій, що вистилає капіляри. Кінцевим результатом внутрішнього дихання є дифузія кисню в тканини і дифузія вуглекислого газу в кров.

Транспортування газів
2 основні дихальні гази, кисень і вуглекислий газ, транспортуються через тіло через кров. Плазма крові має здатність транспортувати деяку кількість розчиненого кисню та вуглекислого газу, але більшість газів, що транспортуються кров’ю, пов’язані з транспортними молекулами. Гемоглобін є важливою транспортною молекулою, яка міститься в червоних кров’яних тільцях і переносить майже 99% кисню в крові. Гемоглобін також може переносити невелику кількість вуглекислого газу з тканин назад у легені. Однак переважна більшість вуглекислого газу переноситься в плазмі у вигляді іонів бікарбонату. Коли парціальний тиск вуглекислого газу в тканинах високий, фермент карбоангідраза каталізує реакцію між вуглекислим газом і водою з утворенням вугільної кислоти. Потім вугільна кислота дисоціює на іон водню та іон бікарбонату. Коли парціальний тиск вуглекислого газу в легенях низький, реакції відбуваються протилежно, і вуглекислий газ виділяється в легені, щоб видихнутися.

Гомеостатичний контроль дихання
У нормальних умовах спокою тіло підтримує спокійну частоту та глибину дихання, що називається еупное. Епное зберігається до тих пір, поки потреба організму в кисні та виробництво вуглекислого газу не підвищаться внаслідок більшого навантаження. Вегетативні хеморецептори в організмі контролюють парціальний тиск кисню та вуглекислого газу в крові та посилають сигнали до дихального центру стовбура мозку. Потім дихальний центр регулює швидкість і глибину дихання, щоб повернути кров до нормальних рівнів парціального тиску газу.

Наукові програмні продукти Meiwo охоплюють навчання в класі, експериментальне навчання та музейну експозиційну систему науки про життя. Зокрема, існує кілька наборів медичного програмного забезпечення, наприклад комплексна навчальна платформа для анатомії людини, цифрова система анатомії людини, система запитів до бази даних 3D зразків, система інтерактивного відображення дев’яти людських тіл, анатомія людини у віртуальній реальності та збірка органів людини тощо.
Meiwo приймає концепцію будівництва «музею інтелектуальної науки про життя», яка об’єднує інтелектуальне управління виставковим залом, професійну демонстрацію зразків і наукову демонстрацію медичних знань. Виставковий зал забезпечить високотехнологічну, інтелектуальну та експериментальну інтерактивну навчальна платформа з поєднанням експериментального навчання людини, науково-популярної освіти, клінічного застосування, гуманістичної допомоги, культурної спадщини, медицини та мистецтва тощо.